Луная весела музика.
І. Вступне слово вчителя. Привітання учнів. Знайомство.
Шановні батьки, любі діти та всі наші гості! Я щиро вітаю вас зі святом — Днем знань. Бажаю вам міцного здоров'я та здійснення всіх бажань. Щойно пролунав дзвоник на перший урок в житті ваших дітей. Вони стали першокласниками. Подивіться, шановні батьки, які в вас гарні діти: веселі, жваві, непосидючі, розумні, кмітливі! Мені дуже приємно, що всі ми разом зібралися в одному класі. Сьогодні ми всі разом вирушимо у подорож до Країни знань, яка, попереджаю, закінчиться лише через 11 років.
Деякі люди думають, що школа – це просто приміщення, у якому знаходяться діти. Але насправді це не так. Школа – це величезна Країна знань. Усі її мешканці носять звання «Учень». (Одягання емблем) У школі немає ледарів, тут усі працюють. А за свою працю отримують подарунки. Це не цукерки, не іграшки, а знання!
- Спочатку нам потрібно познайомитися. Я дуже хочу знати усі ваші імена. Разом голосно назвіть свої імена, щоб я запам’ятала усіх одразу.
(Діти вигукують свої імена).
- Як вас багато! А ви почули, як кого звати? Я також ні. Познайомитися ми так і не змогли. Ви, мабуть зрозуміли, що усім разом говорити не можна. Будемо говорити по черзі. Для цього потрібно підняти руку. В мікрофон голосно сказати своє ім’я. А як вас називають вдома, по лагідному, пестливо.
(Діти піднімають руки, називають свої імена)
ІІ. Оголошення теми уроку.
- Сьогодні на уроці ми будемо говорити про людей, сім»ю, родину, Батьківщину.
Скажіть, кого ви вважаєте самою головною людиною на землі?
- У мене є чарівна скринька. Ось вона. Зараз кожен загляне у скриньку і побачить найважливішу Людину на Землі. Тільки давайте домовимось: поки всі діти не подивляться туди, не можна розкривати цей секрет. Домовились?
- То кого ви там побачили?
- Який висновок можна зробити?
- Хто ж найважливіша людина на Землі?
- Ось ми і дізнались, що найважливішою Людиною на Землі є кожен. Кожна людина – це особистість, і ніхто не має права принижувати її.
У школі, як і скрізь, усі різні: маленькі, великі, худі, повні, хтось погано бачить і носить окуляри, а хтось не може добре ходити і використовує палицю, а ще є люди які не можуть самостійно пересуватись і їм потрібні возики. Всі ми різні. Але ми повинні поважати кожного і не зважати на відмінності. А всі разом ми складаємо цілий світ, складають державу чи країну.
- То ж скажіть хто найголовніший в цьому світі? Ми
- Скажіть ,будь ласка, а хто завжди поруч з нами?
- Поряд з нами мама, тато, сестричка, братик, бабуся, дідусь.
- А чому ви любите своїх батьків?
Дид. гра «Я – не я»
А тепер давайте грати – треба вам відповідати.
Рано – вранці хто піднявся?
А хто сонечку посміхався?
Не хотів хто одягаться?
А зарядку хто робив?
Свої ручки хто не мив?
Добре зранку готувався. Хто?
А ще досі не вмивався хто?
Хто здоровим хоче стати?
А знання хто хоче мати?
Бачу, всім вам хочеться знання пізнати і
справжніми школярами скоріше стати!
Молодці! Усе правильно! Ви довели, що маєте право носити звання «УЧЕНЬ» Тепер ви учні. У цьому класі ви будете кожен день отримувати подарунки. Але не цукерки, не тістечка, а знання
Вчителька: Діти, ви вже знаєте, що звертаючись один до одного, виховані люди говорять чарівні слова: спасибі, дякую тощо. Зараз я буду звертатися до вас з різними проханнями, але ви виконуйте їх лише тоді, коли почуєте чарівне слово «будь ласка».
Встаньте, будь ласка.
Поплескайте в долоні.
Поплескайте в долоні, будь ласка.
Посміхніться один одному, будь ласка.
Підніміть ліву ногу.
Пострибайте на лівій нозі, будь ласка.
Порухайте вухами. Тощо.
Хто кращий?
Казка
Посварилися Ручка й Олівець у пеналі Наталочки. Полягали в різні боки і мовчать. А через що? Через дрібницю: не можуть з’ясувати, хто з них кращий.
Сварка почалася ще на математиці. Бере й бере Наталочка ручку, щоразу записує щось. Олівець лежить і ображається:
- О, все її беруть, ніби я зовсім і не існую! Лише наприкінці уроку накреслила Наталочка два відрізки та намалювала коло – тоді він трохи заспокоївся.
Коли діти почали бігати по класу та пустувати, він штовхнув легенько Ручку і каже :
- І все ж я ліпший за тебе. Ось настане урок малювання – я тобі доведу.
- Пхи, тільки на малюванні? А мене беруть на кожному уроці!
- На читанні – ні, на праці – ні, та й на фізкультурі – ні! – зрадів Олівець.
- А тебе ще рідше беруть. Лежиш – боки відлежуєш. Лише дарма місце в пеналі займаєш!
- Зате написане мною можна витерти, коли помилишся, а написане тобою – ні!
- А ти можеш зламатися!
- А ти – цілком списатися!
Так і не вдалося їм порозумітися. Лежать по різні боки, позирають скоса одне на одного…
Та раптом почули вони слова вчительки :
- Запам’ятайте, діти: ручка та олівець – це необхідні речі у шкільному житті, найперші ваші помічники. Бережіть їх, шануйте і ніколи не забувайте вдома!
Слова вчительки так сподобались Олівцеві та Ручці, що вони помирилися.
Клятва учнів
Текст читає одна особа (наприклад учитель), діти в кінці фрази хором говорять: «Клянемось!».
Завжди приходити в клас на урок
До того, як прокинеться в школі дзвінок –
Клянетесь?
Під час уроку дружно й активно
Працювати. Учити усе, що потрібно –
Клянетесь?
Речі удома не забувати.
Старанно учитись читати й писати –
Клянетесь?
Друзями добрими, вірними стати,
Товаришам завжди допомагати –
Клянетесь?
А лінь, неохайність, підказки, брехню
Не пустите в клас ні за яку ціну –
Клянетесь?
Клятва батьків
(На місці крапок робити довгу паузу).
Ніколи не заходити у школу…
Більше десяти разів на тиждень.
Ніколи не дивитися щоденники своїх дітей…
У поганому настрої.
Ніколи не ходити на батьківські збори…
Без привітної посмішки.
Сварити своїх дітей…
Тільки у крайніх випадках.
Виконувати за дітей домашнє завдання…
Не будемо!
У нас немає ТИ.
У нас немає Я.
Ми - єдиний клас.
Ми - одна сім'я.
Вправа «Незакінченого речення»
Для того, щоб у школі був порядок та дисципліна.....
Вправа «Портфель»
- Згадайте свої відчуття, коли ви вперше переступили поріг школи.
- Що ж ви чекали від знайомства зі школою... (відповіді учнів по колу)
- Ми будемо складати наші очікування у портфель, а у кінці року ми перевіримо чи справдились вони.
|
